* * *
Пока покой в твоём жилище,
Тепло и льётся ровный свет,
Лишь за стеною ветер свищет
И заметает чей-то след.
Все завтра может измениться, —
Накинется змеёю боль, —
Метаться будешь ты и биться,
Кляня неверную юдоль.
Так и должно быть —
Всё законно, —
Нельзя без боли и без ран...
На нас глядит Иисус с иконы,
И он в мучениях умирал.
* * *
Неразборчиво глупое сердце.
«Это что же творится с тобой?
Как ты ласки шукаешь усердно,
Как на отблеск стремишься любой.
Листьев падают осенью стаи,
Лист не птица – стремиться в полёт
Но однажды ты всё же устанешь,
В жизни всё, навсегда устаёт.
* * *
Наползают тучи,
Как на берег лёд,
Солнце в полдень тушат,
Ливень всё зальёт.
Хмурить будет сутки.
Хмурь, ты не права.
Тучи унесутся,
Высохнет трава.
* * *
Глупая надежда,
Глупая мечта.
Ненадолго нежность,
Свежесть, красота.
Дней весенних жалко,
И других красот.
Думал, что фиалка,
Но, увы — осот.
* * *
Свободу обретёшь тогда лишь,
Когда себя ты от желания избавишь.
* * *
Кто ударился в корысть,
Убеждать нас не берись,
Надо слабым помогать,
Не наглеть, не вымогать.
* * *
Ушлых всегда много
(Господи их прости),
Главная их дорога —
Больше себе подгрести,
Глубже закинуть невод,
Пусть опустеет река.
Только тогда у них «неуд»,
Если рыбешка мелка;
Крепко прицеплены пальцы,
Силушки много в руках,
Сильно они гордятся —
Если кто в дураках.
Чисто из плоти родом,
Светлое на нуле.
Крепкая эта порода
Твёрдо стоит на земле.
* * *
Давным-давно замечено,
Осенено тоской:
Галактика не вечна,
А так же род людской.
* * *
Лицемер коль станет королём,
Вот тогда-то мы и запоём.
* * *
Необходимость –
Вот закон природы.
Леса ей подчиняются
И воды.
* * *
Никто не любит правду о себе,
Известно и тебе про то и мне.
Душа, чья от неправды огорожена,
Тому поставить памятник положено.
* * *
Вспыхнула чиркнув спичка,
Тихо своё отшурша:
Тьме нанесён вычет,
Свету — маленький шанс.
Высветила убогость,
Грязь и осевшую муть.
Тьмы ещё было много,
Но потревожило тьму.
* * *
Раскрой свои глаза и виждь:
Предстанет безусловно, -
Чем больше плотского в любви,
Тем меньше в ней духовного.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
