Ти не можеш без Бога, як би ти не старався,
Як би ти не обманював серце своє,
Може щось і виходить, може сумнів закрався,
Та невпинно проходить життя молоде…
Часом є що згадати: і бурхливе кохання,
І веселі світанки легкі
І недоспані ночі, і нестерпні зітхання,
І невитерті сльози важкі!
Що в цім світі шукати, якщо зраджують люди,
Якщо люблять за гроші й звання,
І хтось шепче вороже,
Уже краще не буде, і надії на щастя нема…
І хтось скаже безжально: ти нічого не вартий,
Без авто і крутого житла,
І життя твоє марне,
Якщо ти не пробився, там де «баксів» як того сміття!
Та не вірте Ви змію, він вам лихо готує,
Не ловіться на підлу брехню
Із солодким підходом він вже зброю майструє,
Щоб спіймати усіх в западню!
Бо є більше ніж захист від стріли Люцифера
Від пекельних страждань та біди,
Сила є побороти цього людожера
Сам Господь допоможе знайти!
Все вже сталось для того, щоб ти взяв перемогу,
Ще дві тисячі років назад,
Бог віддав свого сина, щоб ти мав допомогу,
І щоб вибрав життя, а не ад!
Як тобі воювати, - це тобі вибирати,
Поважає твій вибір Господь!
Треба стать на коліна і Христа запросити,
І сказати: «Ісусе приходь!»
Елена Качан,
Украина
Киевская церковь "Божий Дар" Спасибо Господу за Его дары и вся слава Ему e-mail автора:olenakachan@gmail.com
Прочитано 3930 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Сто первый километр, или Послесловие к изящной словесности - Євген Аксарін ОТ ИЗДАТЕЛЯ
Ранее, на предыдущих авторских страницах, опубликованы были части этой повести, почти все, кроме окончания. Сделано это было намеренно - чтобы не перегружать читателя необычным материалом. Но воспоследовало неожиданное: на теле сего христианского сайта обнаружились гнойники злобы и язвы ревности не по рассуждению. Сегодня представляю читателю повесть целиком, точнее - то, что дошло до меня. Представляю не для праведников: "не здоровые имеют нужду во Враче, а больные" (Мф. 9:12). И Врачу виднее - как лечить больного.
Мне (как издателю) видится, что Целитель использует ум, способности, перипетии судьбы - всю в целом личность автора и самоё повесть как гомеопатические средства лечения от греха. Одно могу засвидетельствовать достоверно: прочитав эту вещь в рукописи, двое заключённых обратились ко Христу. После этого все комментарии к повести здесь, на сайте, будь то хвалебные или ругательные, представляются мне излишними.
